Дізнатися, чи маєте ви імунітет проти дифтерії, можна за допомогою специфічного лабораторного дослідження Дифтерія, Corynebacterium diphteriae, антитіла до дифтерійн. анатоксину IgG. Дослідження дозволить оцінити рівень захисту проти інфекції та у разі потреби подбати про своє здоров’я шляхом вакцинації.

Що таке дифтерія?

Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання бактеріальної природи. Збудник – Corynebacterium diphtheriae.  

 

Джерело інфекції: хвора на дифтерію людина, або бактеріоносій-реконвалесцент (той, що недавно перехворів), рідко – здоровий бактеріоносій.

 

Механізм передачі: повітряно-краплинний, рідше – через безпосередній контакт з виділеннями з дихальних шляхів або виразок на шкірі хворого.

 

Причини

Збудником дифтерії є  дифтерійна паличка, коринебактерія, вона ж паличка Лефлера, яка належить до роду Коринебактерій. Цей мікроорганізм здатний утворювати більш, ніж 20 білків та ферментів. З-поміж них найбільшої уваги заслуговує дифтерійний екзотоксин, адже його відносять но найбільш небезпечних для людини токсинів бактеріальної природи, поступаючись першістю лише токсинам ботулізму та правцю.

 

Дифтерійний токсин складається з 2-ох фрагментів, один з яких пригнічує утворення білка і як наслідок призводить до загибелі клітин, а інший відповідає за розпізнавання потрібних  для інфекції клітин і прикріплення до них.

 

Важливо! Коринебактерія дифтерії дуже стійка до впливу навколишнього середовища. 

 

Так, наприклад, дифтерійна паличка, що потрапила на чашку зі слиною, може зберігатися протягом 2-ох тижнів.  Така ж тривалість виживання збудників дифтерії і у неживих організмах.  Зовсім не втрачаючи своїх небезпечних властивостей дифтерійні палички можуть зберігатися майже до півроку в осінньо-весняний період. Це пояснює сезонність дифтерії, адже більшість спалахів припадає якраз на цей час. У воді та молоці тривалість життя коринебактерій може сягати майже 3-ох тижнів, а от кип’ятіння вбиває їх вже за 1 хв.

Що відбувається

Збудник потрапляє через, так звані, вхідні ворота (носову чи ротову порожнини) до верхніх дихальних шляхів. Здебільшого він локалізується в носоглотці, де виділяє екзотоксин. 

 

Значно рідше вхідними воротами стають шкіра, рана, око, вухо, статеві органи – тоді хвороба носитиме назву дифтерія шкіри/рани/ока/вуха/статевих органів відповідно. 

 

Дифтерійний токсин діє як місцево, так і системно. Місцево це проявляється у вигляді утворення плівок сірого кольору, які міцно зростаються зі слизовою і не знімаються шпателем. Такі плівки є характерною для дифтерії об’єктивною клінічною ознакою. Системна дія токсину спричинена його проникненням в кровоносне русло та лімфу і ураженням віддалених органів: нервових клітин, серця, нирок , наднирників та ін. 

Що цікаво:

      1. Збудник дифтерії сам здебільшого не проникає в кров – це трапляється тільки тоді, коли має місце масивний некроз тканин в зоні ураження. Тому усіма своїми патогенними якостями інфекція має завдячувати саме властивостям екзотоксину. 
 

      2. До уражених ділянок може приєднатися вторинна інфекція (стафілококова, стрептококова) – це може ускладнити перебіг хвороби та погіршити прогноз.
 

      3. Не всі плівки однакові. Характер запалення в дихальних шляхах при дифтерії залежить від епітелію, який вкриває ту чи іншу ділянку слизової. Так, наприклад, зів, мигдалики і глотка покриті багатошаровим епітелієм і запалення на їх поверхні призводить до утворення плівок, які щільно прилягають, важко знімаються і кровоточивості слизової при спробі знятті. А от в гортані, трахеї та бронхах епітелій – одношаровий і запалення називається крупозним. Плівки в цих дихальних шляхах легко відділяються від слизової, що може стати причиною раптової смерті від асфіксії.
 

      4. Функції уражених органів хворого на дифтерію можуть відновлюватися. Цей процес може тривати від 1-го до 8-ми місяців.
 

      5. Часто люди вважають, що причиною летальності від дифтерії може бути тільки асфіксія. Проте таких причин є чимало, і декотрі з них не поступаються за частотою плівкам, які можуть перекрити дихальні шляхи. Отже, окрім асфіксії, ось найпоширеніші причини загибелі хворих на дифтерію:

• Інфекційно-токсичний шок;
• Ураження наднирників та гостра недостатність симпато-адреналової системи. Нервова система та гормональна регуляція з допомогою адреналіну забезпечують підтримку серцебиття, рівня артеріального тиску та частоти дихання на належному рівні. У випадку порушення роботи надниркових залоз весь цей, раніше злагоджений, механізм виходить з ладу. Це призводить до порушень найважливіших життєвих функцій;
• Ураження серця (токсичний міокардит, гостра серцева недостатність);
• Параліч дихальної мускулатури;
• Поліорганна недостатність.

Симптоми

Симптоми загальної інтоксикації:

 

Лихоманка, сильно виражена загальна слабкість, біль у м’язах та суглобах.

 

Решта симптомів залежить від зони ураження запального процесу, чим визначають різновид дифтерії за локалізацією:

 

Дифтерія ротоглотки і мигдаликів – 92%

 

Дифтерія ротоглотки підступна тим, що початок її нагадує перебіг помірного ГРВІ (помірно виражені симптоми інтоксикації, незначне підвищення температури, слабкість та біль в горлі). Проте вже за кілька днів зів людини вкривається щільною чітко обмеженою плівкою сірого-білого кольору. При спробі зняти цю плівку шпателем, лікар відмічає труднощі і кровоточивість слизової. Це характерна для дифтерії клінічна ознака. Такі плівки здатні перекривати просвіт дихальних шляхів, внаслідок чого може наступити асфіксія і смерть. Тяжкі випадки супроводжуються ще й, так званою, «бичачою шиєю» через сильний набряк жирової клітковини та вираженим збільшенням лімфатичних вузлів. 

 

Часто дифтерія ротоглотки поєднується з іншими видами дифтерії (дифтерією гортані або носа).

 

Біль у горлі помірний, нагадує біль як при перебігу легкого ГРВІ. Голос гугнявий. Перебіг дифтерії ротоглотки може бути від легкого до вкрай тяжкого, що обумовлює клінічні прояви та прогноз. Тобто, за умов легкого перебігу захворювання може нагадувати ГРВІ з типовою симптоматикою: помірним підвищенням температури тіла, утрудненням носового дихання, головним болем та ломотою м’язів та суглобів. 

 

Важкий перебіг супроводжується тяжкими ураженнями органів дихальної, серцево-судинної, сечовидільної та інших систем і залежить від рівня токсемії: що більше токсину в крові людини – то ширший об’єм ускладнень та гірший прогноз. Важкий перебіг характеризується ознаками дихальної та серцевої недостатностей, посинінням шкірних покровів, особливо носогубного трикутника, набряком та прогресуючим погіршенням стану. На тлі гіпертоксичних форм дифтерії може розвинутися інфекційно-токсичний шок. 

 

Дифтерія носа – 0,5 %

 

Це рідкісна форма дифтерії, яка зазвичай вражає слизову оболонку переднього відділу носа, і деколи поширюється на слизову оболонку гайморових пазух. Температура тіла може незначно підвищуватися або ж залишатися нормальною. Відмічається набряк та незначне почервоніння слизової, на якій присутні виразки або плівки. Носове дихання – утруднене. Спочатку з’являються прозорі виділення з носа, потім вони можуть набувати ставати кров’янистими або гнійними. Шкіра навколо носових ходів можуть бути тріщини та лущення. Дифтерія носа схильна до затяжного перебігу. Прийнято вважати цю форму дифтерії більш легкою, окрім поширеної плівчастої, яка вражає гайморові пазухи і перебіг якої може розцінюватися як важкий.

 

Дифтерія трахеї та гортані (справжній круп)– 1,3%

 

Може виникати самостійно або бути наслідком поширення інфекції з ротоглотки. Симптоми загальної інтоксикації виражені помірно. Особливістю цього виду дифтерії є прогресуючий стеноз(звуження) гортані. 

 

Круп розвивається в 3 етапи:

• Спочатку з’являється осиплість голосу, згодом голос зникає зовсім, з’являється гавкаючий кашель, біль гортані при натисканні на неї. Це дисфонічна або катаральна стадія, яка триває 1-2 доби;
• Друга стадія – стенотична. Просвіт гортані звужується. Дихання відбувається за участі додаткової мускулатури (міжреберні м’язи). В кінці наступає тривога, посиніння шкірних покривів, сильне потовиділення, дихання послаблюється, порушується серцебиття;
• Третя стадія – асфіктична. Спостерігається глибока нестача кисню, тривога, порушення свідомості, далі – сонливість, синюшність шкірних покривів. Якщо терміново не надати хворому допомогу, ситуація може завершитися летально. 

 

Значно вищу загрозу дифтерія гортані становить для дітей, адже її просвіт суттєво вужчий, ніж у дорослих. Тому вище описані симптоми можуть бути актуальними, швидше, для дітей, ніж для дорослих.

 

Дифтерія трахеї зустрічається дуже рідко, а поширення інфекції на бронхи є вкрай несприятливою прогностичною ознакою і потребує пильного контролю за хворим в реанімаційному відділенні.

Ускладнення:

Інфекційно-токсичний шок

 

Найбільш небезпечним ускладненням дифтерії є інфекційно-токсичний шок, який може розвинутися у перші 3 доби з початку розпалу захворювання на тлі вираженої токсемії (проникнення токсину в кров). Як правило, таке ускладнення розвивається у невакцинованих осіб і тих, що не отримували належного лікування (протидифтерійної сироватки).

 

Розвивається в 3 етапи та за умов відсутності негайної лікарської допомоги може призвести до смерті. Починається  з прогресуючої слабкості, прискорення серцебиття, ознобу та блідості, а закінчується – тяжкими порушеннями свідомості, сповільненням серцебиття на тлі частого дихання та різкого зниження артеріального тиску. 

 

ДВЗ-синдром

 

Це ускладнення полягає у масивній кровоточивості через порушення згортання крові. Перебігає у вигляді носових кровотеч, крововиливів під шкіру, в слизові оболонки, в суглоби та внутрішні органи. Вкрай несприятлива прогностична ознака, що може виникнути на останніх стадіях інфекційно-токсичного шоку.  

 

Ураження серця: міокардит(запалення серцевого м’яза). 

 

Спричиняється дією токсину і, як наслідок, численними крововиливами, тромбозами, масивною загибеллю клітин. Може виникати як одразу, так і за кілька тижнів , і в результаті призводить до гострої серцевої недостатності. 

 

Ураження нервової системи : неврит. 

 

Виникає через руйнівну дію екзотоксина на мієлінову оболонку нерва. В результаті виникає втрата чутливості, рухова активність. Уражений нерв перестає виконувати свою функцію – м’яз перестає скорочуватися і згодом атрофується. Так розвивається парез. Розвиток невритів може припадати, як на початок хвороби, так виникати задовго після (близько 3-ох місяців). Дифтерійні неврити здатні призводити до паралічу м’якого піднебіння, окорухових м’язів та навіть діафрагми. Останній вражає діафрагмальний нерв, на тлі чого розвивається пневмонія та, як наслідок – дихальна недостатність.  

 

Ураження нирок

 

Множинні крововиливи, некроз здатні призводити до гострої ниркової недостатності.

 

Ураження наднирників

 

Множинні крововиливи, деструктивні зміни. Наслідок – втрата функції (утворення стероїдних гормонів та адреналіну).

 

Рідше дифтерія може призводити до гепатиту.

 

Приєднання вторинних інфекцій може спричиняти такі ускладнення, як пневмонія, отит, заглотковий абсцес.

 

Що важливо! Доведена пряма залежність виникнення ускладнень та відсоток летальних випадків від часу госпіталізації хворого на дифтерію та початком специфічного лікування антидифтерійною сироваткою. Своєчасна діагностика і правильне специфічне лікування суттєво покращують прогноз.

 

Скільки часу той, хто хворів на дифтерію, становить загрозу для оточуючих?

З моменту інфікування до появи перших симптомів зазвичай проходить від 1-го до 10-ти днів (найчастіше  від 2-ох до 4-ох). Цей період називається інкубаційним. Останні 2 дні цього періоду і весь подальший період розпалу хвороби – людина є заразною для оточуючих. Та це ще не все. Якщо хворий отримував належне лікування, то ще близько 4-ох днів він становитиме загрозу зараження для інших. Якщо ж хворий не лікувався, то період заразності може тривати аж до 2-3-ох тижнів після одужання. Заразний період може бути суттєво тривалішим, якщо йдеться про дифтерію шкіри.

 

Діагностика

Оскільки дифтерія – це дуже грізне інфекційне захворювання, яке потребує якомога швидшої реакції з боку лікарів і лікування, то підставою для постановки діагнозу є наявність типових для цієї інфекції симптомів, особливо, характерної щільної фібринозної плівки сірого кольору на слизовій ротоглотки. 

 

Специфічна лабораторна діагностика 
 

      1. Перед тим, як вакцинуватися, доречно пройти обстеження Дифтерія, Corynebacterium diphteriae, антитіла до дифтерійн. анатоксину IgG. Це дослідження є маркером імунної пам’яті у вакцинованих людей і тих, що хворіли на дифтерію.

 

      2. Бактеріологічний посів матеріалу із мигдалин на дифтерію + антибіотикограма – це дослідження є маркером інфікування Коринебактерією і підтверджує діагноз дифтерії. Рекомендовано:

• Щоб підтвердити діагноз «дифтерія»;
• З метою диференційної діагностики захворювань зі схожою симптоматикою (наприклад, ангіни різної етіології, заглоткові абсцеси, бронхіальна астма, інфекційний мононуклеоз, гострий ларинготрахеїт, епіглотит);
• Для контролю за ефективністю лікування антибіотиками.

      3. Бактеріологічний посів матеріалу із носа на дифтерію + антибіотикограма – дослідження, що також здатне підтвердити діагноз дифтерії. Виконується у разі виникнення підозри на дифтерію носа, а саме наявності характерних клінічних ознак:

 

            1. Патологічні виділення з носа (гнійні або з домішками крові);

            2. Якщо під час огляду виявлено фібринозні нальоти, виразки на слизовій оболонці носа. Часто ці нальоти знімаються у вигляді плівкових лоскутів;

            3. Подразнення шкіри навколо носа, наявність лущень і скоринок, ускладнене носове дихання. 

 

Дослідження дозволяє:

• підтвердити діагноз дифтерії;
• провести диференційну діагностику з такими захворюваннями, як сикоз носа (гнійне захворювання, що спричиняється здебільшого стафілококом), фолікуліт входу в ніс, гематоми і абсцеси перегородки носа, синехії (сполучнотканинні перегородки в носовій порожнині), озена (гнійне захворювання порожнини носа, що характеризується присутнім зловонним запахом з носа), носові кровотечі;
• здійснити контроль за якістю проведено лікування антибіотиками.

 

Диференційна діагностика дифтерії полягає у виключенні діагнозів, симптоми яких ймовірно подібні з проявами дифтерії.

• Стороннє тіло в дихальних шляхах
• Інфекційний мононуклеоз
• Абсцеси горла
• Кандидоз ротової порожнини та стравоходу

 

Лікування

Хворих на дифтерію лікують виключно в умовах інфекційного стаціонару, а найбільш тяжкі випадки, що загрожують асфіксією(удушенням) – в умовах реанімаційного відділення.

 

Специфічне лікування дифтерії, головним чином, полягає у введенні антитоксичної дифтерійної сироватки. Це дозволяє нейтралізувати вплив дифтерійного токсину.

 

Антибіотики дозволяють обмежити розмноження бактерій та скоротити тривалість носійства збудника.

 

Імунітет та вакцинація

Імунітет після перенесеної дифтерії – нестійкий. Це означає, що людина, котра перехворіла на дифтерію, за  півтора роки цілком може захворіти нею повторно. Ось чому таким важливим є питання вакцинації та ревакцинації.

 

Слід відзначити, що вакциновані люди мають суттєво нижчий ризик інфікуватися дифтерійною паличкою, та все ж він є. Однак, навіть у разі зараження, щеплені люди значно легше переносять хворобу та мають порівняно нижчий ризик розвитку тяжких ускладнень.

 

Принцип дії протидифтерійної вакцини полягає у тому, що завдяки його контакту з клітинами імунної системи та ж-таки імунна система починає утворювати специфічні протидифтерійні антитіла. Ці специфічні антитіла захищають наш організм від проникнення збудників дифтерії.

 

Відповідно до даних про «Календар профілактичних щеплень» МОЗ України щеплення проти дифтерії проводяться у віці: 

 

2 місяців – 4 місяців – 6 місяців – 18 місяців 6 років – 16 років. 

 

Дорослим важливо робити ревакцинацію кожні 10 років.

 

Як перенесена дифтерія, так і щеплення від неї не є гарантією від повторного зараження. Проте завдяки належним імунізації та реакції імунної системи практично у всіх вакцинованих людей захворювання або не розвинеться, або воно перебігатиме в легкій формі без розвитку ускладнень. Принаймні, ймовірність летального результату вакцинацією зводиться нанівець. У разі інфікування дифтерією вакцинованих людей вистачає одного введення протидифтерійної сироватки або ж така потреба не виникає взагалі.   

 

 

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ

У Законі України «Про дошкільну освіту» вказано, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності. А заклад дошкільної освіти створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання.

Отже, відповідальність за безпеку дитини під час її перебування у навчальному закладі несе сам заклад.

ХТО МОЖЕ ЗАБИРАТИ ДИТИНУ З САДКА ТА ШКОЛИ, ОКРІМ БАТЬКІВ?

У Сімейному кодексі (ч.2 ст.151) йде мова про те, що батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Тому, за потреби, дитину з навчального закладу можуть забирати інші особи.

У цьому випадку батьки мають написати на ім’я завідувача відповідну заяву з переліком осіб, яким довірено забирати дитину з дошкільного навчального закладу. На підставі цієї заяви керівник навчального закладу дає згоду на те, щоб, окрім батьків, дитину з ДНЗ забирали інші особи.

ЧИ МОЖУТЬ ДИТИНУ ЗАБИРАТИ СТАРШІ БРАТ ЧИ СЕСТРА?

Згідно з ч.2 ст. 6 Сімейного кодексу:

– діти до 14 років вважаються малолітніми;

– діти від 14 до 18 років вважаються неповнолітніми та мають НЕПОВНУ цивільну дієздатність.

Цивільна дієздатність –  це здатність особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

У вихованні своїх молодших сестер та братів мають право брати участь ТІЛЬКИ ПОВНОЛІТНІ ОСОБИ (ст. 259 Сімейного кодексу).

Отже, вихователь не має права відпустити дитину зі старшим братом чи сестрою, якщо вони неповнолітні. 

Забирати з дошкільного навчального закладу своїх братів та/або сестер має право лише особа, яка досягла повноліття.

Шановні батьки!

Не залишайте дітей без нагляду!

Дбайте про безпеку своїх дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки в побуті. Виховуйте у дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками. Виділіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми. Пам’ятайте, ці хвилини вимірюються ціною життя. А щоб неждана мить не стала початком великої біди – потрібно давати дітям чіткі знання і вміння, як діяти в тій чи іншій ситуації. Пам’ятайте, що життя ваших дітей залежить лише від вас самих!

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОГО ТРАВМАТИЗМУ  СЕРЕД ДІТЕЙ

Шановні батьки!

Швидке збільшення інтенсивності руху висуває серйозне завдання – забезпечення безпеки руху пішоходів.

У попередженні дорожньо-транспортного травматизму важливу роль відіграє робота дорослих з роз'яснення дошкільникам правил дорожнього руху і прищеплення навичок дисциплінованості на вулицях і дорогах. Щоб не допустити лиха на дорозі, вам необхідно:

– не подавати дітям негативного прикладу, порушуючи правила дорожнього руху;

– не чіплятися на підніжку транспорту і не стрибати на ходу, щоб своїм прикладом не заохотити дітей;

– вчити переходити вулицю на зелене світло світлофора, користуватись підземним переходом;

– на власному прикладі вчити користуватись нерегульованим пішохідним переходом;

– при перетині вулиці нерегульованим пішохідним переходом радити дітям йти в загальній масі пішоходів, бо дитина сама ще не завжди здатна оцінити дорожню ситуацію;

– не дозволяти дітям з'являтися зненацька перед транспортними засобами;

– вчити дітей правильно обходити транспорт на зупинках (трамвай – спереду, тролейбус, автомобіль та автобус – позаду);

– не дозволяти дітям самостійно користуватися громадським транспортом;

– не допускати ігор дітей на проїжджій частині дороги;

– не дозволяти дітям грати з м'ячем, кататися не велосипеді, ковзанах, роликах, лижах, санчатах на проїжджій частині дороги та поблизу від неї.

Телефон виклику міліції – «102».

Сподіваємося, що ви прислухаєтесь до наших порад!

 ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ ДІТЕЙ

Шановні батьки!

Життя потребує від наших дітей вміння орієнтуватись і знаходити вихід з непередбачених ситуацій. Чим менше у дитини знань, тим більше небезпеки з боку оточуючого середовища.

Щоб вберегти дитину від біди, треба пам'ятати та дотримуватись наступних правил:

– не залишати дітей дошкільного віку самих, навіть на короткий час;

– вчити дитину користуватися дверним вічком;

– не дозволяти відчиняти двері незнайомим людям, навіть одягненим у міліцейську форму;

– вчити користуватися телефоном для виклику служб 101, 102, 103, 104;

– забороняти підбирати на вулиці незнайомі предмети – вони можуть бути небезпечними;

– забороняти бавитися ріжучими, гострими та вибухонебезпечними предметами;

– не дозволяти користуватися ліфтом без супроводу дорослого родича;

– запобігати формуванню в дитині жорстокого ставлення до тварин;

– не дозволяти дражнити тварин;

– не дозволам вмикати електроприлади за відсутності дорослих;

– не дозволяти виходити на балкон, відчиняти вікна;

– не дозволяти визирати у відчинене вікно;

– вчити дітей звертатися по допомогу до відповідних органів;

– вивчити з дитиною домашню адресу або вкладати в кишені «особисту картку» з даними дитини.

Проявляйте витримку і навчайте дітей берегти своє життя та здоров'я!

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПОЖЕЖІ ВІД ПУСТОЩІВ ТА НЕОБЕРЕЖНОГО ПОВОДЖЕННЯ З ВОГНЕМ

Щоб не допустити пожежі необхідно виконувати наступні правила пожежної безпеки:

– зберігати сірники в місцях, недоступних дітям;

– не дозволяти дітям розводити багаття;

– не дозволяти самостійно вмикати електронагрівальні прилади;

– не дозволяти користуватися газовими приладами;

– не допускати перегляд телепередач, користування комп'ютером за відсутності дорослих;

– не залишати малолітніх дітей без нагляду;

– не вмикати електроприлади з пошкодженим дротом чи струмоприймачем;

– не нагрівати лаки та фарби на відкритому вогні;

– не заставляти шляхи евакуації (лоджії, балкони, коридори);

– не зберігати на балконах легкозаймисті речовини (бензин, мастила, ацетон);

– не сушити речі над газовою плитою;

– не користуватися саморобними ялинковими гірляндами;

– не влаштовувати піротехнічні заходи з балкону та поряд з будівлею;

– не палити в ліжку.

Шановні батьки! Ставтеся негативно до дитячих ігор з вогнем! роз'яснюйте, що їхні пустощі з вогнем можуть спричинити пожежу, загибель у вогні майна, та людей!

Шановні батьки! Своїм прикладом навчайте дітей суворому виконанню протипожежних вимог. Пам'ятайте, що приклад старших є для дітей кращим методом виховання.

При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном «101».

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

ДІЇ ПІД ЧАС ВИНИКНЕННЯ ПОЖЕЖІ

Шановні батьки!

Щоб зберегти життя своє та ваших близьких, дотримуйтесь послідовності дій під час виникнення пожежі:

– подзвонити до служби порятунку за номером 101;

– викликаючи службу порятунку, чітко називати адресу, поверх, номер квартири та своє прізвище; сповістити, що саме горить;

– негайно евакуювати з приміщення дітей, немічних людей та людей похилого віку;

– при евакуації уникати користування ліфтом, бо є ризик відключення ліфта від електроструму;

– при евакуації з висотного будинку більше шансів мають ті люди, що не біжать вниз крізь дим та вогонь, а шукають порятунку на даху будівлі;

– пересуватися потрібно швидко, але зважати на те, що кисню більше біля підлоги, а тому краще до виходу повзти, закриваючи обличчя вологою тканиною;

– при евакуації заручитися чиєюсь підтримкою, хто вас підстрахує і допоможе, якщо ви знепритомнієте від диму;

– намагатись загасити полум'я засобами первинного пожежогасіння;

– до первинних засобів належить вода, пісок, товста зволожена тканина (ковдра, килим), вогнегасник;

– за можливості м'які предмети вкинути до ванни та залити водою;

– вимкнути електропроводку, щоб уникнути ураження електрострумом;

– не відчиняти вікна, щоб не живити пожежу свіжою притокою кисню;

Усі вище названі дії можливі лише в тому разі, якщо пожежа піддається знищенню в перші хвилини. У разі значного розповсюдження вогню слід негайно залишити приміщення, бо в сучасних квартирах дуже багато матеріалів з синтетичним покриттям, що виділяє дуже ядучу субстанцію. Вдихнувши дим з тліючого лінолеуму чи меблів з МДФ, є ризик знепритомніти і згоріти заживо!

Шановні батьки! При виникненні пожежі не втрачайте здорового глузду, негайно орієнтуйтесь у ситуації та приймайте рішучі дії щодо запобігання тяжким наслідкам!

При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном «101».

ОСОБИСТА ГІГІЄНА ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

У людини ставлення до власного здоров'я формується з дитинства. Велике значення у збереженні та зміцненні здоров'я дитини має гігієнічне навчання та виховання. Це – обов’язок батьків.
Особиста гігієна - це догляд за своїм тілом та дотримання його в чистоті. Шкіра захищає тіло людини від хвороб. Коли дитина бігає, стрибає, їй стає жарко і на шкірі з'являються крапельки поту. Крім того, на шкірі є тонкий шар жиру, так званого шкірного сала. Якщо шкіру довго не мити, на ній накопичуються жир і піт, де і затримуються частки пилу. Так, шкіра стає брудною, грубою і перестає захищати тіло. 
Щоранку діти повинні вмиватися: мити обличчя, руки, шию, вуха. Також необхідно робити це після прогулянок та увечері. Для процедури вмивання варто заздалегідь приготувати рушник і мило, за відсутності крана з водопровідною водою – кувшин або таз. Рушник слід вішати на гачок, а не накидати собі на шию чи плечі, бо на нього під
час умивання потраплятимуть бризки води і він буде мокрим і брудним. Умиватися краще роздягненим до поясу або в трусиках та майці. Спочатку варто гарно вимити руки з милом під струменем води, але в жодному випадку не мити руки в ємності. Руки слід намилювати один-два рази з обох боків та між пальцями, потім добре змити мильну піну та перевірити чистоту нігтів. І лише тоді, уже чистими руками, мити обличчя, вуха та шию. Після вмивання необхідно витертися насухо чистим, сухим рушником, який в кожної дитини має бути особистим. Якщо дитина добре вмивалася, то рушник залишатиметься чистим. 
Починаючи з чотирьох років, дитина має навчитися самостійно мити обличчя, вуха, верхню частину грудей і руки до ліктів, а з 5-7 – річного віку обтиратися до поясу. Варто допомогти дитині після вмивання гарно розтертися рушником до відчуття приємної теплоти.
Перед сном обов’язковим є миття ніг, тому що на них дуже сильно потіє шкіра і накопичується бруд. Якщо не мити ноги щодня, носити брудні шкарпетки, панчохи, то це все сприяє появі попрілостей та натирань, а також може призвести до виникнення грибкових захворювань. Після миття ноги необхідно ретельно витерти рушником, який спеціально призначений для цієї процедури.
Неоціненне значення має вечірній душ. Так, водні процедури ввечері мають не лише гігієнічне значення, але й сприяють загартуванню, добре впливають на нервову систему та сприяють швидкому засипанню.
Рекомендується старанно мити волосся, тому що на ньому накопичується багато шкірного жиру, бруду і пилу. Обов’язковою є гігієна нігтів на пальцях рук і ніг. Під довгими нігтями, зазвичай, накопичується бруд і видалити його важко, тому раз на тиждень нігті необхідно акуратно підрізати. В жодному випадку не можна гризти нігті!
Особливої уваги вимагають руки та їх чистота. Дитині мають пояснити, що руками вона тримає різні предмети: олівці, ручки, книжки, зошити, м'ячі, іграшки; гладить тварин, торкається різних предметів (ручок, ланцюгів, гачків та інших предметів) у туалетних кімнатах. Бруд, часто невидимий, що знаходиться на цих предметах, залишається на пальцях. Якщо брати немитими руками продукти харчування, то бруд потрапляє спочатку до рота, а потім до організму. Тому необхідно мити руки перед їжею, після відвідування туалетної кімнати, після будь-якої іншої діяльності (прибирання кімнати, роботи на присадибній ділянці, гри з тваринами і тому подібне) та перед сном.
Дитина має стежити за чистотою зубів і доглядати їх, оскільки стан зубів впливає на здоров'я, настрій, міміку і поведінку людини. Дуже важливо своєчасно розпочати догляд за порожниною рота і зубами дитини. Дитина має чистити зуби вранці і ввечері перед сном.
Із раннього віку необхідно привчати дитину користуватися носовою хустинкою. Варто пояснити, що під час кашлю чи чхання з носоглотки виділяється велика кількість мікробів і, якщо не користуватися носовою хустинкою, то разом з бризками відбувається зараження оточуючих. Дитина повинна мати окрему хустинку для носа і окрему хустинку для очей (особливо під час захворювання), щоб уникнути потрапляння інфекції з носа до очей і навпаки.
Хустинки мають бути завжди чистими. Змінювати їх необхідно щодня, навіть якщо вони не були використані. Витирати рот, обличчя, перев'язувати подряпину необхідно лише чистою хустинкою.

       Вимоги до зовнішнього вигляду та одягу дітей

Одяг дитини повинен бути чистим, охайним, відповідати порі року, температурі повітря, відповідати розміру дитини. Небажане носіння комбінезонів.
Повинна бути чиста нижня білизна.
Зав’язки і застібки мають бути розташовані так, щоб дитина могла самостійно себе обслужити.
Взуття має бути легким, теплим, точно відповідати нозі дитини, легко зніматися і надіватися.
Носова хустка потрібна дитині як в приміщенні, так і на прогулянці. Зробіть на одязі зручні кишені для її зберігання.
Обличчя повинно бути умите, ніс, руки - чисті, нігті - підстрижені, зуби - почищені, зачіска - охайна. 
Щоб уникнути випадків травматизму та з метою збереження здоров’я дітей, необхідно перевіряти вміст кишень дитини на наявність небезпечних предметів.
Категорично забороняється приносити в садок гострі, ріжучі, склянні предмети, дрібні предмети (намистинки, ґудзики і тому подібне, пігулки), а також їжу та напої.

Черга до дитсадків тепер буде  електронною, і для того, щоб включити в неї дитину не потрібно йти до керівництва закладу. Ви, як батьки самі можете обрати дошкільний заклад. Через Інтернет-ресурс можна ознайомитись і з роботою садка, спеціалізацією закладу та його колективом на офіційній сторінці ДНЗ. Обов’язковою умовою зарахування дитини до дошкільного навчального закладу є заповнення одним з батьків реєстраційної форми. В неї вносяться особисті дані: прізвище, ім’я, та по батькові дитини, дата народження, серія та номер свідоцтва про народження, адреса та дані про батьків, телефон та електронна адреса для зв’язку (але ці дані не доступні відвідувачам сайту). При успішній реєстрації заявки встановлюється статус «Зареєстровано в черзі». Як тільки в дошкільному навчальному закладі звільнилося місце в групі потрібного віку (або ж є вільним на даний час) – батькам повідомляють про це в електронному та телефонному режимі про можливість влаштування дитини у садок. Зареєструватися можна тільки один раз в один садочок. Якщо ж черга у обраний садочок велика, працівники департаменту освіти можуть запропонувати батькам місце у іншому закладі. Якщо у сім’ї змінюються обставини і є необхідність оформитись в інший садок, в електронному реєстрі буде така можливість. Але разом з цим не можливо стати в чергу одразу в кількох садках.

Оформити заявку:

http://sadik.kh.ua/ua/katalog/valkivskij-rajon/s-sharivka

ІНФОРМАЦІЯ

про кількість вільних місць у групах дошкільних навчальних закладів Валківського району

(станом на 01.05.2014)